Александр Калиновский

Вирішив прокоментувати чергову статтю, в якій українцям намагаються розказати, що незважаючи на труднощі, динаміка економічного зростання все-таки позитивна, та одного дня ми опинимося в тому світлому майбутньому, яке обіцяло підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Нижче представлений оригінал тексту від Deutsche Welle, з деякими коментарями.

1 січня 2016 року, трохи більше року тому, вступила в дію угода про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між ЄС та Україною. На тому етапі, у міністерстві економічного розвитку і торгівлі України постійно говорили про те, що це так званий крок у майбутнє, який має свої привілеї. Хоча з іншої сторони взаємне відкриття ринків європейського та українського спонукало у деяких експертів певні побоювання.

Якщо навести приклад одного з них, то по суті воно полягало у тому, що після запровадження ЗВТ дана вигода не буде пропорційною. Тобто всім відомі європейські товари, які мають неабияку конкуренто здатність, наповнюють українські ринки, але з іншого боку українському продукту буде надзвичайно важко зайняти свою ланку на зрегульованому ринку Євросоюзу. Також ряд сумнівів пов'язаний з тим, чи зможе ЄС покрити і в деякій мірі компенсувати болючий розрив Росії та України, яка в свою чергу була одним із провідних і основних партнерів для столиці України.

Всі сумніви виправдалися. Загальний експорт країни впав в два рази. Росія, як один з найбільших світових ринків - втрачена. ЄС, як і передбачалося заміною стати не зміг. Це призвело до зупинки цілих галузей, трудової міграції та втрати чоловічки потенціалу.Зупинка цілих галузей. Трудова міграція та втрати людського потенціалу.

DW вирішила підбити попередні підсумки року функціонування ЗВТ та перевірити, чи справдилися найголовніші побоювання щодо угоди.

Згідно DW були проведені та проаналізовані підсумки попереднього року згідно з ЗВТ, щоб перевірити чи дійсно виправдались основні побоювання згідно укладеної угоди.

Партнер 1

Аналізуючи 2016 рік, можна підбити певні підсумки і особливу увагу звернути на те, що очевидно для Росії і особливо для нас, то це - ЄС закріпився як основний торгівельний партнер України. Якщо подивитись на загальні показники експорту та імпорту, вони загалом знизились з 7,9 та 0,1 відсотка на протязі періоду з січня місяця по жовтень 2016 року, а якщо провести дану аналогію з попереднім роком, варто зазначити, що обсяги та величина торгівлі ЄЕ зростає. Даних висновків можна дійти дуже просто, в даному випадку необхідно проаналізувати дані, які розміщенні на сайті Державної служби статистики.

А чому відлік зниження показників експорту DW показує з минулого року, а не з моменту підписання Угоди про асоціацію? До кінця 2015 року падіння склало майже 2 рази, а в 2016 ще ті 7,9%, про які йде тут мова. Ось як це виглядає це на графіку.

1.png

Джерело інфографіки -http://kalynovsky.com/na-chem-stoim

Тому згідно з даною інформацією видно що експорт товарів до ЄС збільшився за даний період на 2,4% і тому зараз цей показник становить 37,3% від загального обсягу. Щодо імпорту, то його зріст відбувався ще більшими темпами і досяг 7,9% і піднявся до позначки 43,8% загальної структури імпорту України.

Як і передбачалося імпорт в будь-якому випадку буде перевищувати експорт, і баланс торгового сальдо з ЄС завжди буде негативним.

Якщо дивитись на експорт і імпорт товарів по відношенню з Росією, то тут показники значно впали, а саме на 28,5 та 36,5%. Згадуючи промову президента Петра Порошенка на українсько-литовському бізнес форумі, він зазначив, що певна частина Росії від усього балансу зовнішньої торгівлі України на цей час складає 8%. "Два роки тому Росія, яка мала 36 відсотків нашого торговельного балансу, перевищувала Європейський Союз, який мав 33 відсотки", - як говорив Порошенко. Так що варто зазначити, що товарообіг України з країнами ЄС підвищився до 45%.

Тільки у нас можуть пишається втратами ринків, та наслідками до яких це призвело.

Сировинне домінування

Згідно статистики, яка наведена вище, варто знищити усілякі побоювання та переживання згідно диспропорції між експортом та імпортом в ЄС. Не дивлячись на те, що все таки є невелика різниця в даних показниках Україна все таки підвищила експорт у напрямку Євпропи. Якщо згадувати перший квартал першого півріччя 2016 року, то однією з найбільших статей з українського експорту були метали, а вже підводячи певні підсумки після 9 місяців, місце лідера перехопили аграрії. Тому, базуючи на даних міністерства економічного розвитку і торгівлі України випливає, що з 9,8 міліардів доларів усього експорту в країни Євросоюзу десь біля 30% продукції належать агропідприємствам та харчовій промисловості, 23,5% - металургії і 16,1% - машинобудуванню.

Ще одне досягнення. Перетворилися в аграрну країну, в той час коли весь розвинений світ переходить на 6 технологічний уклад.

Не дивлячись на певні успіхи і досягнення сальдо зовнішньої торгівлі з ЄС лишається поки що від’ємним. Згідно з слів виконавчого директора « Економічного дискусійного клубу», Олег Пендзин зазначає, що Україна на Європейській ринок постачає левову частку товарів зокрема сировину та напівфабрикатів. З даною проблематикою абсолютно згодні в міністерстві економічного розвитку торгівлі. Базуючись на словах Наталії Микольської, яка є заступником міністра та торгового представника України, зазначає, що столиця України має акцентувати значну увагу на розвитку та виробництві товарів з більшою доданою вартістью для їх експорту в країни Європи.

Попри які успіхи? Ну той гаразд. Добре що усвідомлюють що ми є сировинним додатком ЄС, та що з цим необхідно щось робити. Тільки що робити не пропонують. Просто історія не знає випадку, коли при відкритих ринках з більш розвиненим виробником, сировинна база ставала також виробником. Для цього на початку вводилися протекційні заходи. Сьогодні це означає що нам необхідно відмовитися від Угоди про асоціацію, та перш за розкриття економічних кордонів, вийти на конкурентний виробничий рівень. Інакше це гра в одні ворота.

Від Росії до ЄС

Згідно з слів Пендзина, один з основних факторів того, що Україна не має у ЄС стовідсоткової компенсації тих витрат, яких вона зазнала на російському ринку, і хоча ми маємо перевагу у сировини та товарів, але через низьку додану вартість ситуація не змінилась. Згідно з слів експерта, чудово видно той факт, що не дивлячись на усі успіхи і здобутки у напрямку Європи загальний обсяг української зовнішньої торгівлі, найперше це стосується експорту, зменшується.

Те, що Україна сировинна економіка, в яку вона перетворилася за 25 років реформ, було зрозуміло і до підписання Угоди про асоціацію. І що ми не маємо товарів для продажу на ринках ЄС також було відомо. Ця угода не більше ніж юридичне оформлення України в якості сировинного придатку, тому цитовані тут "економісти" та "експерти" говорять мовою політиків, і не оперують статистичними даними, які могли б підтвердити думку про якісь "досягнення".

Любов Акуленко – виконавчий директор Українського центру європейської політики у свою чергу підтвердила, що дійсно тенденція не втішна. Вона застерігає від писимістичного настрою та висновків, бо якщо подивитись правді в очі, то з самого початку цей шлях для України був абсолютно нікудишнім адже торгівельні конфлікти з Києвом були абсолютною нормою для Кремля, ще далеко до анексії Криму та конфлікту на сході України, на Донбасі.

Для таких експертів, розвиток нових ринків збуту паралельно з існуючими мабуть не варіант. Для них нормальним шляхом є розрив всіх поточних відносин, втрати доходів, робочих місць і трудових кадрів, та тільки потім пошук альтернатив. Тільки за рахунок яких ресурсів не зрозуміло. Тому і робота з Росією для них, це шлях в ні куди.

Знову ж таки, базуючись на словах Акуленко, з Російською Федерацією найбільш були зацікавлені в роботі саме таки найменш конкурентоспроможні виробники, тому для них Росія була золотою жилкою для збуту їхнього товару і паралельно – це певна необхідність звикнути до європейських умов, це свого роду як шанс для України для переходу на новий рівень конкурентоспроможності. Варто пам’ятати, що неабияка кількість підприємців користується даним моментом і переходить до стандартів Європи саме для того, аби вийти на інші ринки, де їх визнають так як, наприклад, один з найбільших є ринок Китаю. «Так, зростання експорту в ЄС зараз незначне, але це робота на перспективу, - каже експертка. - Просто так ніхто нічого змінювати не буде.»

Головне тримайтеся, та в майбутньому все буде добре. Залишилося тільки щоб західні компанії (російські компанії та олігархів, як сказав А. Яценюк не допустять) докупили наші морські порти, залізницю, залишки Антонова та землю, а далі все стане добре.

http://m.dw.com/uk/рік-вільної-торгівлі-з-єс-як-угода-про-звт-вплинула-на-українську-економіку/a-37027961?maca=ukr-tco-dw

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *